купить закладку Томилино Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)

Но прежде, чем начать рассказывать, вставлю свои 5 копеек об этих психоактивных грибах, чёртовы стендаль. Это дело меня всегда увлекало, пока не попробовал и не понял, что это иха, вот такой факап со мной произошёл. Попробовал я однажды эти грибы с друзьями. Было весело, конечно, но потом стало очень страшно. Всё начало вращаться, стены перед глазами стали менять цвет, а я просто сидел и параноил. Это было так стендаль!

Так вот, когда я увидел Cyberpunk 2077, был на уровне разочарования после этого эпизода с грибами. Но что мне мешало купить? Абсолютно ничего, потому что закладки уже давали мне силу и уверенность в себе. Я схватил игру и радостный, словно ребёнок на Рождество, заплатил за неё. Вернувшись домой, я сразу начал разгребать коробку и вставлять диск в консоль.

И здесь началось настоящее пиздец-приключение. Я загрузился в игру и сразу почувствовал себя богом этого мира. Я натравил своего персонажа на всех гопников, кого только можно было натравить, и они падали как мухи. Я был непобедим, как наркоман с закладкой, чьи силы увеличивались с каждым утром и каждым вдохом.

Все эти кибер-ганы и модификации никого не интересовали, потому что я был тем, кто контролировал игру. Я зажигал, как фаер, и нюхал адреналин каждый раз, когда мои пули попадали прямо в цель. Конечно, были пару факапов по ходу игры, но это лишь делало её ещё интереснее.

Эти факапы вообще не имели значения в сравнении с тем, как я ощущал каждую минуту в этом геймерском мире. Мне казалось, что я нахожусь в настоящем Cyberpunk-городе, и ничто не могло меня остановить. Я был трэндовым гопником, который правил этой игрой, как бог.

Но всё, конечно же, имело свою плату. Мои дни и ночи были посвящены только игре. Я забывал о реальности, о родных и друзьях. Я потерял время и деньги, купив такую заводную игру. Но в то же время, я получал кайф от каждой минуты, проведенной в этом кибер-мире. Из-за этого я точно прокатился по скользкому пути.

И вот, когда я прошёл все квесты и справился со всеми боссами, я понял, что мне нужно выйти из этого геймерского ада. Я не мог больше жертвовать своим временем и наркотиками из-за игры, которая включила меня в свои виртуальные закладки. Я решил, что пора снова ощутить реальность и оставить Cyberpunk 2077 в прошлом.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.